Як зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас: частина перша
Перемога. Це слово, яке стало визначальним горизонтом нашої національної політики й водночас каменем спотикання. Чи відбудеться вона автоматично, лише завдяки нашій стійкості та підтримці партнерів? Досвід 12 останніх років, на жаль, доводить протилежне.
Війна – це не лише зіткнення волі, але й зіткнення економік, технологій та людських ресурсів. І сьогодні ми змушені констатувати, що за більшістю ключових параметрів ця війна коштує Україні значно дорожче, ніж нашому ворогу. Цей дисбаланс, який Росія свідомо культивує, є нашою головною стратегічною загрозою.
Саме тому ми повертаємося до двох ключових тез, сформульованих у статті Валерія Залужного на LIGA.net, які окреслюють не просто тактичні, а докорінні стратегічні завдання на 2025-2026 роки.
По-перше, це деконструкція Російської імперії – наша grand strategy, логіка довгого історичного циклу.
По-друге, і це завдання є критичним для виживання тут і зараз, – зробити війну для ворога в рази дорожчою, ніж для нас самих.
"Це логіка стратегічної оборони, що створює умови, за яких ворог не просто не досягатиме своїх цілей, а взагалі втратить перспективу їх досягнення.
Це узгоджується із західною концепцією cost imposition strategy. Мета проста, але амбітна: збільшити витрати агресора на ведення війни відносно до економічного потенціалу в 3+ разів більшими, ніж наші власні, зробивши саму агресію невигідною у довгостроковій перспективі.
Поки ми витрачаємо на протидію агресії 27% ВВП на рік, а ворог 6% – ми не отримуємо переваги. Поки ворог знищує щорічно інфраструктуру в Україні на $100+ млрд, а ми знищуємо у відповідь на $5+ млрд – ворог продовжить обмін ударами.
"Перемога потребує не лише героїзму, а й іншої моделі держави – відкритої, технологічної, економічно сильної та швидкої.
Далі пропоную проаналізувати десять ключових точок, де цей стратегічний дисбаланс проявляється найбільш гостро, та визначити рішучі кроки для його радикальної зміни.
Діагностика: де ми програємо економічну війну
Аналіз військово-економічної ситуації виявляє десять ключових точок, де Росія завдає нам більших стратегічних витрат, ніж ми їй. Цей дисбаланс, якщо його не зламати, загрожує довгостроковій стійкості України.
1. Співвідношення втрат та ресурсна асиметрія
Співвідношення втрат 1 до 3 чи навіть 1 до 6 є катастрофічним для нас як для сторони, яка обороняється. І ось чому:
Мобілізаційний ресурс: Мобілізаційний потенціал ворога за нашим моделюванням майже в 6 разів вищий (4,5 млн проти 25 млн). Так і за оцінками США та НАТО, потенційна мобілізаційна база РФ становить 25-30 млн осіб, тоді як український ресурс – 4,5-5 млн, з яких 1,2-1,6 млн придатні до участі в бойових діях.
Якісний аспект: Ворог імпортує людський ресурс (з КНДР, Африки, Азії), масово використовує увʼязнених і не турбується про їхнє життя. "М’ясні штурми" коштують ворогу набагато дешевше з погляду людського капіталу, тоді як Україна – зокрема на штурмові дії з вибиття окупантів, які "просочуються" в населені пункти, – змушена втрачати найкращих, підготовлених цінних фахівців.
2. Вартість пострілу й технологічна асиметрія
Також на цей час ми програємо економічну війну на полі артилерії та протиповітряної оборони. І ось чому:
Артилерія: Статистика свідчить, що один постріл 155 мм вартує нам і союзникам від $3000 до $8000, тоді як ворогу – від $400 до $1000.
ППО/ПРО: Класична проблема асиметрії – ціна збиття у 100–200 разів перевищує вартість атаки. Наприклад, ракета Patriot PAC-3 коштує $3–4 млн, а Shahed – $20 000 – 50 000.
Загальна собівартість: Як у системах протидії (РЕБ, ППО), так і в активних системах (БпЛА, ракети, роботизована техніка) ми зараз маємо в середньому вищу собівартість використання/пострілів.
3. Військові бюджети та виробництво
Навіть з урахуванням допомоги партнерів, фінансовий та виробничий розрив у цьому контексті є неспівмірним.
Бюджети: РФ у 2024-2025 роках витрачає на оборону $160-200 млрд (разом із секретними витратами федерального бюджету), тоді як Україна має власний бюджет оборони в $55 млрд і ще отримує військової допомоги від союзників приблизно $40 млрд щороку. Цього вочевидь недостатньо для забезпечення ефективної стратегічної оборони.
Виробництво: Був певний період у 2023-2024 роках, коли ми вигравали гонитву оборонних технологій шляхом адаптивності та швидкості. Проте зараз Росія наздогнала за адаптивністю й випереджає за масштабуванням. РФ збільшила виробництво снарядів до 4 млн на рік. Тоді як Європа лише прагне досягнути показника в 1,5 млн на рік. Що навіть з урахуванням показників якості та точності не дає Україні перевагу.
4. Недостатність технологічної переваги
Адаптивність ворога зводить нанівець використання зброї, що швидко застаріває, якщо вона постачається у невеликій кількості.
Малі партії: 20 Abrams, 20 F-16, 24 Himars, 100 ATACMS. Все, що ми отримували в невеликій кількості, суттєво не змінювало ситуацію, можливо, за виключенням Himars в операціях 2023 року.
Адаптація ворога: Малі партії зброї від партнерів давали ворогу можливість адаптуватися: змінити логістику, наприклад винести ключові командні пункти та вузли логістики за 70 км від фронту, або змінити логіку застосування ракет і "шахедів". Короткочасна, але значна технологічна перевага, якої ми практично не мали, дозволила б завдати ворогу чуттєвої поразки.
5. Економічна вразливість України
Ворог воює на нашій території, захоплює ресурси та знищує підприємства. Хоч як це прикро визнавати, але вплив війни на українську економіку значно вищий, ніж на російську. Що ми бачимо:
Відсутність зростання: Зростання ВВП в межах 3% фактично не є зростанням, оскільки є повільнішим за світовий показник у 3,2%.
Капітал: Капітальні інвестиції впали на 30-40%, порівнюючи з 2021 роком.
Антикрихкість: Державна влада поки не мислить у термінах антикрихкості, що знижує інвестиційну привабливість України.
6. Системні провали: Людський капітал та мобілізація
Вже очевидний провал підходу до мобілізації є наслідком цілої низки помилок. А саме:
Фінансова пастка: Хибна ідея у фінансуванні зарплат захисників. Держава взяла на себе зобовʼязання у 1 трлн 273 млрд (бюджет на 2026 рік), які не може нести, а партнери поки це не взяли на себе. Чи можна було б збільшити фінансове забезпечення військових і їх родин, але зменшити навантаження на державний бюджет? Звичайно так, пропозиції є, але військове командування відмовляється від обговорень, а Кабмін і Верховна Рада бояться говорити про це.
Система рекрутингу: Доведено, що рекрутинг в підрозділах, де цінують життя, де зрозумілий командир і система управління, є набагато ефективнішим, ніж "бусифікація". Але, знову-таки, командування відмовляється обговорювати цю тему і впроваджувати прискорену модернізацію управління.
Втрачена вигода: Система бронювання критичного персоналу підприємств, яку відмовилися запровадити, дала б близько 250 млрд грн на рік додаткових надходжень до бюджету, що, відповідно, суттєво покращило б можливості для рекрутингу.
7. Санкції
Так голосно та багаторазово анонсовані "жорстокі санкції" стали схожими на нищівні лише зараз.
Неповна імплементація: Досі запроваджено лише близько 80% санкцій з необхідного переліку – того, який ми зі світовими економістами запропонували ще в березні 2022 року.
Обхід: Китай компенсує близько 60% критичного імпорту РФ, що дозволяє агресору обходити обмеження і розвивати власний ВПК. Енергетичні санкції працюють гірше, ніж очікувалося.
8. Психологічна та демографічна криза
Тривожність і страх домінують серед цивільного населення, а ментальне та фізичне здоров'я загалом в країні суттєво погіршуються. Отже, що ми маємо на сьогодні:
Демографія та праця: 9 млн українців не залучені до економічної активності. Коефіцієнт фертильності впав до критичних 0,8 (для відновлення населення потрібно – 2,1+). Молодь думає про виїзд, а підприємці інвестують за межами України.
Втрата перспективи: Це відбувається не тільки й не стільки через війну, скільки через втрату відчуття світлих перспектив. Держава не формує і не просуває Візію України.
9. Виживання поранених – наша перевага
Це єдиний показник, де ми переважаємо: Україна має один із найвищих показників survival rate у світі – близько 78-82%. У РФ цей показник становить менше ніж 50% (деякі джерела вказують діапазон 60-65%), з гіршою логістикою евакуації. Це унікальна українська перевага, але її також можна підсилити.
10. Бюрократична інерція та політичний опір
Коли ми проговорювали ці стратегічні проблеми з колишнім керівництвом ОП, то неодноразово чули: "Ми вже фактично перемогли", "Експортувати зброю не можна", "Економічне бронювання не обговорюється". Така політична інерція та небажання ухвалювати складні, але стратегічні рішення є не меншою загрозою, ніж сам ворог.
У перелічених пунктах війна коштує нам дорожче, ніж ворогу.
І це треба змінювати вже сьогодні. У наступній частині колонки пропоную детально розглянути наш шлях до перемоги, який, на мою думку, лежить через радикальну зміну політики, перехід від реактивного виживання до стратегічної асиметрії, де кожен ресурс, витрачений нами, генерує в рази більші витрати для агресора.
Друга частина колонки готується до публікації.