Тисяча Зеленського: Чому популізм не дає електоральних переваг і знищує економіку України

Проєкт роздачі 1 000 грн всім (14+ млн) українцям, який є складовою програми «Зимова підтримка», яскраво ілюструє хибну логіку державного управління в Україні.

Міністерство фінансів, як виявилося, змушене буде використати для цієї виплати бюджетні кошти, які мали цільове призначення в соціальній сфері. Йдеться про фінансування, яке було зарезервоване для підтримки громадян, що потрапили у складні життєві обставини, зокрема, внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Перерозподіл цих коштів на виплату допомоги усім громадянам, більшість з яких не має ознак складних життєвих обставин, свідчить про те, що уряд (хоча ми прекрасно розуміємо, що це не уряд, бо центр ухвалення таких рішень — в іншій будівлі) шукає «креативні рішення», щоб реалізувати популістичні програми.

На жаль, коли ми розбираємо джерела фінансування цих «креативних рішень», то це, як правило, гроші, які надходять від наших міжнародних партнерів. Це не якісь міфічні гроші, які десь якось зекономлені. Отже питання — чи готові наші міжнародні партнери за рахунок власних платників податків фінансувати такі програми?

Ілюстрація хибних джерел

Цю логіку фінансування ми, на жаль, бачимо і в інших випадках. Так, наприклад, бюджетне фінансування програми чекапів є правильною інвестицією — воно за нашою аналітикою має високий ROI для держави, сприяє реальним поведінковим змінам. А ось програми, що діють — національний кеш-бек чи програма від Укрзалізниці з 3 тисячами кілометрів не впливають на сталі поведінкові зміни та не дають необхідний мультиплікативний ефект на економіку та повернення коштів в бюджет.

Так, Укрзалізниця стверджує, що фінансування УЗ-3000 буде здійснено за рахунок перерозподілу всередині власного бюджету. Сама ідея програми в цілому непогана — надати можливість українцям, які не взмозі оплатити квиток і через це не подорожують, безкоштовну подорож. Хоча тут питання — квиток з Києва до Львова можна купити за 300 грн, а проживання чи харчування в подорожі коштує суттєво дорожче.

Також є ризик, що на безкоштовні квитки переключаться ті, хто зазвичай їх купував. Є низька ймовірність, що безкоштовний квиток одного разу простимулює українців частіше подорожувати платно. І навіть якщо такі безкоштовні квитки мають умовно нульову собівартість (через низькі граничні витрати на додаткового пасажира в незаповненому вагоні), то додаткові - хоч і незначні - витрати УЗ все ж нестиме.

І важливо пам’ятати, що Укрзалізниця вже є збитковою. Якщо в неї з’являються якісь джерела, наприклад, збільшення доходів від перегляду тарифів на преміальні подорожі, це може лише зменшити збитки УЗ.

У результаті держава менше змушена буде дофінансовувати УЗ зі свого бюджету. Але це аж ніяк не дає можливості Укрзалізниці реалізовувати програми розвитку. Альтернативою мали б бути якраз перегляд тарифів, запровадження динамічного ціноутворення і точкові соціальні програми для прифронтових територій, окремих напрямків і категорій громадян.

Ключові ризики популізму та патерналізму

Які ж головні ризики несе реалізація подібних програм?

1. Відсутність електоральної вигоди

Багато технологів у команді президента, можливо, очікують, що це дасть електоральні переваги. Але, на жаль чи на щастя, у суспільства доволі коротка пам’ять. Якщо вибори не проводяться прямо зараз, «тисяча гривень, яка колись роздавалася», ніяк особливо не вплине на вибір громадян.

2. Підживлення патерналізму

Наші дослідження показують, що 75% українців є патерналістами. Це створює у влади хибне враження, що можна нескінченно популістично підживлювати цей патерналізм, і це даватиме винагороду у вигляді електоральної переваги. Насправді ж, підживлюючи патерналізм, будь-який політик наражає себе на небезпеку. Бо йому пригадають, що він «не додав достатньо гривень», а інший популістичний політик пообіцяє «дві тисячі гривень замість тисячі гривень» і виграє чергові політичні перегони.

3. Знищення економічних перспектив

Але ключовий ризик полягає в тому, що, підживлюючи патерналізм, ми знищуємо економічні перспективи України та вичавлюємо талановитих людей, підприємців з країни.

Альтернативний шлях: ліберальні реформи та людиноцентрична держава

Державній владі потрібно терміново припинити це замкнене коло патерналізму і вдатися до ліберальних реформ та громадянської просвіти. Людиноцентрична держава — це не та, яка дбає про всіх. Це та держава, яка дбає про тих, хто не може подбати про себе. А всім іншим вона має давати можливості, співдію, створювати умови для розвитку.

Як держава може реально допомогти своїм громадянам?

• Допомогти українцям знайти джерела і можливості для інвестицій у власне здоров’я (наприклад, через програму чекапів, яку ми очікуємо наступного року).
• Допомогти перенавчитися, переїхати в ту місцевість, де є краща робота, кращі можливості. Звичайно, всередині України.
• Зробити так, щоб українець зміг реалізувати свою відповідальність і своє прагнення кращого добробуту.

Нам потрібно вбити в самих собі рабів, патерналістів і почати орієнтуватися на розвиток. Тут ключова роль — не стільки громадянського суспільства, скільки самої держави. Вона має показати перспективу, дати надію та інструменти, ключ для реалізації можливості прориву.

Вихід з політичного клінчу: Бюджет оборони та розвитку

На тлі корупційних скандалів та паралічу в державній владі, Верховна Рада втратила свою суб'єктність. Але саме зараз вона могла б її набути. ВР і уряд мали б вийти з логіки популістичного бюджету і запропонувати бюджет оборони та бюджет економічного розвитку.

У цьому бюджеті обмежені ресурси держави мають бути спрямовані:

• На більш ефективні оборонні програми для переходу до стратегічної оборони України в цілому.
• На збільшення програм, які сприяють економічному розвитку.

На жаль, клінч і параліч у державній владі змушує всіх обережно ставитися до таких важливих програм, аби «не посваритися з офісом президента».

Щоб розірвати цей клінч, потрібні наступні кроки:

• Сформувати реально прогресивну проукраїнську коаліцію (а не чіплятися за рештки ОПЗЖ).
• Переформатувати чинний уряд, в якому доволі доброчесних професіоналів, але, який не може ухвалювати рішення — технократичним урядом, готовим проводити радикальні реформи і забезпечувати обороноздатність.
• Відірвати уряд від Офісу президента і надати йому самостійність в напрацюванні та реалізації державних політик.

Якщо чинна політична влада не оговтається, нас чекають наслідки, які, боюся, будуть болючим та навіть нищівними.

Куди необхідно спрямувати обмежений ресурс

Обмежений державний ресурс потрібно спрямувати туди, де є мультиплікативний ефект, туди, де є розвиток.

Конкретні кроки:

• Не підживлювати патерналізм, а проінвестувати в посилення обороноздатності та стійкості, економічне відновлення та зростання, в громадянську просвіту.
• Здешевити фінанси для розвитку бізнесу і знизити податкове навантаження, щоб дати можливість бізнесу розвиватися (і вже як результат — збільшувати зарплати й сплату податків).
• Розвивати експортоорієнтовані галузі й підприємства — за рахунок спеціальних стимулів і страхування ризиків.
• Подбати про тих, хто потребує цього найбільше. Це означає сконцентруватися на тих, хто знаходиться у прифронтових областях, на сім'ях наших військових, а не розподіляти обмежений ресурс усім.
• Оптимізувати витрати в усіх сферах. Позбутися корупції, наприклад, економічно означає на третину збільшити ефективність витрачання бюджетних коштів.

Ось на цьому варто сконцентрувався. Тільки так ми вирвемося з ментального впливу «раніше було краще», перестанемо «блукати пустелею» і почнемо орієнтуватися на справжній розвиток.

Посилання на статю - https://biz.nv.ua/ukr/experts/tisyacha-zelenskogo-dligach-pro-pererozpodil-koshtiv-z-socialnih-program-dlya-populistichnih-viplat-50564952.html?code=04e1b354-add0-45e3-9c94-3786da97fd07

Ссылка на статью - https://biz.nv.ua/experts/tysyacha-zelenskogo-dligach-o-pereraspredelenii-sredstv-iz-socialnyh-programm-dlya-populistskih-vyplat-50564952.html