Шлях до стратегічної оборони: зробити війну дорожчою для ворога, ніж для нас. Частина друга

Ключові кроки економічного фронту – від масової роботизації до довгострокових контрактів ВПК

У першій частині ми згадали про те, що війна – це не лише зіткнення воль, але й зіткнення економік, технологій та людських ресурсів. І сьогодні ми змушені констатувати, що за більшістю ключових параметрів ця війна коштує Україні значно дорожче, ніж нашому ворогу. Цей дисбаланс, який Росія свідомо культивує, є головною стратегічною загрозою для України.

Діагноз невтішний – економічна війна виснажує нас швидше, ніж нашого ворога. Проте Україна володіє унікальним потенціалом, щоб змінити це співвідношення. Наш шлях до перемоги лежить через радикальну зміну політики, перехід від реактивного виживання до стратегічної асиметрії, де кожен ресурс, витрачений нами, генерує в рази більші витрати для агресора.

Ось п'ять ключових напрямків, які вимагають негайної і рішучої дії:

1. Зміна моделі війни: асиметрія та технологічний удар

Наше завдання: витрати РФ мають бути у значно вищими, ніж наші – і в абсолютному вимірі, і (в стратегічній перспективі) відносному. Цього можна досягти лише через прискорену роботизацію та автоматизацію і застосування асиметричних підходів ("збивати" дороге дешевим, знищувати можливості для розвитку, робити неефективною адаптивність тощо).

Роботизація та дрони: Необхідна повна перебудова військового бюджету з пріоритетом на безпілотні, роботизовані системи та засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Це найдешевший спосіб завдати ворогу значних втрат, мінімізуючи втрати власного людського капіталу.

Далекобійна зброя: Масовані удари по логістичних центрах, військово-промислових об'єктах та критичній інфраструктурі ворога. Для цього потрібні не малі партії, а постійне постачання Taurus, Tomahawk та інших далекобійних систем. І прискорене впровадження власних розробок.

Дешеві перехоплювачі: Розробка та масове виробництво дешевих, але ефективних дронів-перехоплювачів, які коштують удесятеро дешевше за "шахеди", що дозволить посилити фінансову асиметрію шляхом ППО/ПРО.

2. Реформа військового виробництва та експорту

Оборонно-промисловий комплекс України має стати локомотивом економіки, а не її тягарем.

Довгі контракти: Для масштабування виробництва необхідний перехід на довгострокові контракти на три-п'ять років із гарантованим державним фінансуванням, що дасть можливість виробникам залучати інвестиції та планувати розширення.

Експорт як ресурс (Swap-експорт): Необхідно дозволити експорт застарілих систем (наприклад, радянських) та частини вітчизняних БпЛА/РЕБ. Вторговані кошти мають бути спрямовані на закупівлю критичних компонентів для українського ВПК. Це розблокує доступ до західної компонентної бази та зменшить нашу залежність від бюджетної підтримки. Зокрема, необхідна реалізація виробництва на замовлення в обмін на постачання критичних для України компонент.

Розвиток ланцюгів: Сприяння розвитку виробництва компонентної бази в Україні, імпортозаміщення за критичними компонентами там, де це можливо.

Співдія та лібералізація: Максимальна можлива лібералізація ОПК, відкриття для використання перевіреним виробникам і R&D центрам радянських патентів (які точно і так є у ворога) та інших можливостей для швидкого доопрацювання та масового виробництва систем.

3. Нова мобілізаційна та соціальна політика

Ми не можемо дозволити собі втрачати критичний персонал на фронті та в тилу.

Економічне бронювання: Негайно запровадити бронювання критичного персоналу на підприємствах (за умови виконання показників за рівнем зарплат і відповідною сплатою податків – модель бронювання до 15% персоналу неодноразово описувалася нами).

Ротаційна модель: Перехід на модель служби, яка забезпечує ротацію та збереження особового складу, наприклад, два роки в ЗСУ – два роки на цивільній роботі. Це підвищить довіру та ефективність рекрутингу.

Довічні соціальні гарантії: Держава має взяти на себе довічні зобов'язання перед родинами загиблих та ветеранами. Це може бути реалізовано через передавання їм частки привілейованих акцій держбанків, розподіл відсотків від видобутку мінеральних ресурсів або спеціальні трастові фонди. Соціальні гарантії можуть таким чином бути виведені з поточних бюджетних видатків.

4. Економічна антикрихкість та залучення капіталу

Хай там як, але війна не повинна паралізувати економічний розвиток країни.

Страхування та лібералізація: Запровадження військового страхування інвестицій коштом партнерів або держгарантій. Негайне спрощення доступу до капіталу (здешевлений кредитний ресурс), лібералізація умов (податкова та митна реформа, подальша дерегуляція), приватизація та встановлення верховенства права.

Масштабне відновлення: Інвестування у відновлення інфраструктури та виробництв, яке доведе, що обстріли не знижують інвестиційної привабливості України.

5. Формування візії майбутнього

Важливе завдання держави – повернути оптимізм і зупинити міграційну і демографічну кризу.

Візія України: Держава має сформувати та активно просувати чітку, надихальну Візію майбутнього України. Це має стати головним консолідаційним фактором, що поверне довіру, зупинить відтік молоді та стимулюватиме народжуваність. Люди мають боротися за те, у що вірять. А саме – побудова людиноцентричної держави в країні найкращих можливостей, разом із подоланням українського патерналізму.

Управління: Забезпечення політичної волі для впровадження цих радикальних змін, посилення співдії між політичною владою та суспільством, бізнесом, військовими.

Єдиний шлях до перемоги

Ми стоїмо перед важливим стратегічним вибором – або продовжувати виснажливу, економічно руйнівну війну, де ворог свідомо підвищує для нас ціну конфлікту, або здійснити стратегічний стрибок, що перетворить Україну на антикрихку систему, а армію – на високотехнологічну силу асиметричної відповіді.

Сьогодні війна коштує нам дорожче за більшістю ключових параметрів: за ціною пострілу, за співвідношенням втрат, за масштабами військового виробництва та за довгостроковим впливом на людський капітал. Цей тренд має бути зламаний негайно, оскільки час працює на того, хто може довше витримувати високі витрати.

Перемога можлива не тому, що ми героїчніші, а тому, що ми мудріші, швидші та технологічніші. Наша стратегія має будуватися на принципі "бути інакшими, ніж ворог":

Бути відкритими: Замість бюрократичного гальмування, потрібна максимальна лібералізація ОПК, економічне бронювання та залучення міжнародного капіталу через прозорість і верховенство права.

Бути технологічними: Масова роботизація, дрони та далекобійна асиметрія – це наш єдиний шанс перетворити $1000 витрат на $100 000 збитків для ворога, мінімізуючи втрати власного людського капіталу.

Бути сміливими у рішеннях: Необхідно впроваджувати непопулярні, але стратегічно життєво важливі моделі (ротаційна служба, економічне бронювання, довічні соціальні гарантії УБД). Ці рішення мають перетворити невизначеність на реалістичну Візію світлого майбутнього.

Сподівання лише на героїзм та допомогу партнерів є недостатнім і доволі небезпечним. Ми повинні перетворити Україну на регіональну економічну та безпекову силу, здатну самостійно генерувати ресурси для власної оборони і водночас бути критично важливим елементом ланцюга для Західного світу.

Лише зробивши агресію неприйнятно дорогою для Кремля, ми забезпечимо нашу Перемогу у довгостроковій перспективі.

Перемога – це не тільки технології та героїзм. Це також компетентність, довіра, свобода, сміливі рішення і спільна мета.

Посилання на статтю - https://www.liga.net/ua/politics/opinion/shliakh-do-stratehichnoi-oborony-zrobyty-viynu-dorozhchoiu-dlia-voroha-nizh-dlia-nas-chastyna-druha